Предыдущая   На главную   Содержание   Следующая
 
УКРАИНСКАЯ ГАЛИЦКАЯ АРМИЯ И ЕЁ ОДЕССКАЯ ТРАГЕДИЯ
 
Вс?м пам'ятн? кадри з к?ностр?чок радянських час?в, присвячених втеч? 'б?лих' з Криму. Але одн??ю з перших пров?сник?в цього лихов?сного виходу стали одеськ? под?? лютого 1920 року. За зб?гом обставин важливу роль у ц?й трагед?? в?д?грала Укра?нська Галицька арм?я, яку також не обминула траг?чна доля переможених. Ця стор?нка в ?стор?? укра?нських визвольних змагань поки що мало висв?тлювалася. ?, безперечно, ?сторична справедлив?сть вимага? в?дновлення забутих стор?нок.

Ос?нь 1919 року. Укра?нськ? в?йська опинилися у 'трикутнику смерт?' - м?ж б?льшовиками, Добровольчою арм??ю та Польщею, яка поступово окупувала Зах?дну Волинь та Под?лля. Арм?я не мала одягу, чоб?т, медикамент?в. Вояки ставали легкою здобиччю пошест? тифу, яка буквально косила людей. За цих умов командувач Укра?нсько? Галицько? арм?? генерал Мирон Тарнавський уклада? сепаратний догов?р ?з Добровольчою арм??ю. Суть договору, п?дписаного 6 листопада, була проста - Галицька арм?я у повному склад?, з ус?м майном, переходить у повне розпорядження головнокомандуючого сил П?вдня Рос??. Одн??ю з головних умов переходу стало те, що УГА не повинна була використовуватися у боротьб? з арм??ю Укра?нсько? Народно? Республ?ки.

Ця угода коштувала Миронов? Тарнавському посади. В?н був в?дданий п?д суд, який однак, вин?с 'ув?льнюючий вирок'. Командуючим арм??ю став генерал Осип Микитка.

На п?дстав? договору УГА мала перейти в район Балта - Б?рзула - Одеса. В Одес? передбачалося орган?зувати л?карн? для хворих на тиф, притулки для тих, хто одужував, та Зб?рну Станицю для здорових стр?льц?в. Арм?? мали вид?лити одяг, взуття й озбро?ння. Були нав?ть в?стки, що УГА буде зм?цнена за рахунок колишн?х полонених укра?нц?в з ?тал??. У грудн? до Микола?ва ви?хала група старшин для орган?зац?? Зб?рно? Станиц? для оч?куваних прибульц?в. На жаль, поповнення так ? не прибуло.

Комендантом Зб?рно? Станиц? УГА в Одес? був призначений отаман Орочко, який був також зв'язковим галичан у штаб? в?йськ Новорос??. Поступово частини УГА поповнювалися тими, хто одужав чи був захоплений у полон ден?к?нцями. З них формувалися окрем? сотн? ? в?дсилалися до штабу УГА в Б?рзул?.

Зб?рна Станиця м?стилася у казармах на вулиц? Маразл???вськ?й. Також були орган?зован? притулки: ?1 на вулиц? Канатн?й (командир - сотник Микола Когут), ?2 - на вулиц? Чорноморськ?й ? ?3 - б?ля Зб?рно? Станиц?. Було також створено дв? в?йськов? л?карн?.

Однак сл?д зазначити, що час для союзу з Ден?к?ним не був вдалим. Наприк?нц? 1919 року Добровольча арм?я зазнала жорстоко? поразки в?д 'червоних' ? в?дкочувалася на п?вдень. Угруповання генерала Ш?лл?нга розд?лилося на дв? частини, зокрема два корпуси залишилися на правому берез? Дн?пра, захищаючи Херсон та Одесу. У с?чн? у 'б?лих' залишилася лише територ?я нин?шн?х Херсонсько? та частини Одесько? областей.

За таких умов Ден?к?н не передбачав утримувати Одесу. Однак на оборон? м?ста наполягали союзн? м?с??. ?х повед?нка ц?лком зрозум?ла. Одеса була сво?р?дним символом всього П?вдня, через торговий порт зд?йснювалися пост?йн? контакти Добрарм?? ?з Заходом, постачалося озбро?ння та амун?ц?я, чимал? склади якого накопичилися в м?ст?.

Однак у сам?й Добровольч?й арм?? вже розпочався розклад. Головне командування поступово втрачало керування арм?ями, зв'язок м?ж вищ?ми штабами й окремими в?йськовими частинами з кожним днем слабшав, доки зовс?м не зник. Кожна частина починала д?яти на св?й страх ? ризик, в?дходячи куди ? коли завгодно, не рахуючись ?з загальною обстановкою, та ?гноруючи бойов? накази.

? це при тому, що за п?драхунками, в Одес? нал?чувалося близько 80 тисяч озбро?них людей, переважно оф?цер?в. Однак ус?, кому довелося пережити в?дступ з Одеси, розпов?дають про надзвичайну деморал?зац?ю цих людей. Зокрема, В. Шульг?н згаду? про те, що в т? дн? в м?ст? панувала сво?р?дна 'загономан?я' - створювалися загони чисельн?стю 5-10 ос?б. Оф?цери сп?шно формували штаби, щоб уникнути в?дправки на фронт.

Сотников? УГА, Володимиру Бемку так запам'яталися ц? дн?: 'Кав'ярн?, ресторани переповнен?. В крамницях повно всяких харч?в, починаючи в?д б?лого хл?ба та напо?в. Одеса бавилася! Коли йдеться про настро? серед загалу одесит?в, то цив?льне населення взагал? в?йною не ц?кавилось, не бол?ла ?м утеча ден?к?нц?в - вс? ще в?рили, що Антанта не допустить б?льшовик?в до Одеси'.

Св?дчення очевидц?в, що яскраво характеризують атмосферу в м?ст?, особливо серед оф?церства. Одне з них належить Ф. Штейнману, св?дков? в?дступу з Одеси, так би мовити, з боку 'б?лих': 'Оф?церство на той час було наст?льки деморал?зоване, що н?хто не думав про спротив небезпец?, яка насувалася, а кожен мр?яв лише про те, щоб отримати якомога б?льше казенних кошт?в, обм?няти ?х на ?ноземну валюту ? швидше втекти за кордон. На укр?плення Одеського району були асигнован? величезн? суми ? нам?чалися гранд?озн? фортиф?кац?йн? роботи. Але все залишилося на папер?. В?йськов? ?нженери отримали колосальн? аванси, але н?яких роб?т не зд?йснювали'.

З цим св?дченням ц?лковито сп?впада? запис у 'Деннику начально? команди УГА' в?д 26 с?чня (збережена мова ориг?налу): 'При?хавши з Одеси наш? старшини розпов?дають, що в Одес? в застрашаючий спос?б розвинулося граб?жництво та бандитизм, в якому мають брати участь добровольн? старшини. По 6-т?й год. небезпечно показуватись на вулиц?, всю н?ч по м?ст? стр?лянина. Добровольних старшин в Одес? дек?лька тисяч, а вс? на загал займаються спекуляц??ю. Багато з них позривало вже погони та дума? т?льки, щоби ви?хати за границю. Загалом у Добрарм?? не бачиться н?яко? поважно? думки про оборону, кождий дума? про власне спасення. - Укра?нц? в Одес? довольно сильно зорган?зован?, мають багато укра?нських приватних шк?л. Вони ? взагал? майже все населення Одеси - без р?зниц? кляс - бажа? соб? приходу Гал.Арм?? в Одесу, щоб запанував порядок ? безпеченство. На будинку зб?рно? станиц? галицьких полонених, яка пом?ща?ться над самим морем, пов?ва? довжезна синьо-жовта хоругов з вишитим тризубом. Матер?ю на хоругов дарував один укра?нський купець в Одес?. Укра?нц? в Одес? задумують зробити переворот в Одес? та перебрати в сво? руки власть'.

На початок с?чня 'червон?' взяли Кривий Р?г, ? розпочався наступ на Микола?в. Генерал Ш?лл?нг залишив на цьому напрям? в оборон? корпус генерала Промптова. Жмеринський напрям прикривали частини УГА. Однак корпус генерала Промптова був розгромлений. 31 с?чня 'б?л?' залишили Херсон та Микола?в, шлях на Одесу був в?дкритий. Вже на той час стало зрозум?лим, що УГА не являла собою реально? в?йськово? сили.

Галицька арм?я, яку спочатку нам?чено було перевести у район Херсон - Микола?в - Сн?гур?вка (техн?чн? частини - морем на Крим), вказ?вки виконувала вкрай пов?льно. Серед причин в?н назива? низьку пропускну спроможн?сть зал?зниць, в?дсутн?сть в УГА людей для обслуговування техн?чно? частини, необх?дн?сть турбуватися про значну к?льк?сть хворих на тиф ?, нарешт?, 'певний саботаж' через побоювання, що 'б?л?' привласнять ?х техн?чне майно. В результат? м?сцем зосередження УГА став район Анань?в - Петровер?вка - Новопетровське - Окни. Однак пересування в цей район галичани зд?йснили лише частково, зайнявши його одним 3-м корпусом. Ще два корпуси затрималися.

Як згодом у рапорт? на ?м'я Ден?к?на в?дзначив генерад Ш?лл?нг, 'до к?нця бойових д?й у Новорос?? Гал?ц?йська арм?я залишалася небо?здатною ? не могла себе забезпечити нав?ть на другорядних напрямах. Вищий командний склад Гал?ц?йсько? арм?? до к?нця був лояльним'.

За умов в?дступу б?логвард?йц?в ? очевидно? не здатност? до оборони Одеси укра?нськ? пол?тичн? та в?йськов? д?яч?, як? на той час перебували в м?ст?, намагаються перебрати владу у сво? руки. Тод? укра?нц? Одеси гуртувалися в клуби 'Просв?ти'. Центром пол?тичного життя був будинок контр-адм?рала Чорноморського флоту Михайла Остроградського (Михайло Остроградський зак?нчив Морський корпус, В?йськово-Морську Академ?ю. Проходив службу на кораблях Чорноморського флоту. Восени 1917-го зголосився до служби в укра?нських збройних силах. Був призначений комендантом Севастополя, з кв?тня 1918-го командував Укра?нським Во?нним флотом у Севастопол?. У травн? 1918-го призначений представником Укра?нсько? держави в Криму. В?в переговори з командуванням н?мецьких в?йськ, як? зайняли Крим, щодо збереження Укра?нського Чорноморського флоту. Внасл?док принципово? позиц?? був усунений з посади. Товариш в?йськово-морського м?н?стра М. Б?линського. На поч. 1920-го - командуючий Чорноморським В?йськовим флотом. Згодом очолював В?йськово-морську м?с?ю УНР в Румун??).

У будинку був заснований ком?тет, до складу якого входили представники р?зних пол?тичних угруповань, зокрема соц?ал?ст?в-самост?йник?в, соц?ал-демократ?в, правих соц?ал?ст?в-революц?онер?в, соц?ал?ст?в-федерал?ст?в.

Ком?тет усв?домлював швидкий к?нець б?логвард?йщин? ? покладав над?? на сили повстанських загон?в та сп?впрацю з УГА. В?н зас?дав майже щоденно. До нього, зокрема, було залучено генерала Сокиру-Яхонтова з тим, щоб в?н пос?в посаду головнокомандуючого (б?ограф?я цього генерала, справжньо? 'дитини' громадянсько? в?йни, досить докладно описана одеським ?сториком В?ктором Савченком у книз? 'Авантюристы гражданской войны'. Ком?тет планував перебрати владу в Одес?, опанувати Херсонщину, встановити зв'язки ?з зах?дними кра?нами та урядом УНР. Кр?м того, як в?дзначав у спогадах сотник Бемко, за допомогою укра?нських комун?ст?в-боротьбист?в ком?тет встановив зв'язок ?з комун?стичним п?дп?ллям Одеси, до якого входили боротьбисти, л?в? есери. Цей ком?тет, у свою чергу, також намагався знайти зв'язок ?з галичанами.

За даними генерала Олександра Удовиченко, який в той час перебував у полон?, в с?чн? 1920 року в Одес? та на ?? околицях перебувало до 20 тисяч укра?нських вояк?в. Серед них, кр?м вояк?в УГА, були або т?, хто потрапив у полон внасл?док захворювання на тиф (до таких належав ? сам О. Удовиченко), або т?, хто видужував п?сля поранення чи в?дстав в?д арм?? з р?зних причин. За св?дченням О. Удовиченка, 'вс? укра?нськ? вояки готов? були стати на оборону Одеси, але при одн?й умов? - створення укра?нського корпусу з укра?нським командуванням, щоб битися за Укра?ну'.

Оц?нка Удовиченка вида?ться занадто оптим?стичною. Частини УГА, найб?льш дисципл?нований та орган?зований заг?н, як уже зазначалося, були небо?здатними. До того ж, вже в т? часи у галичан визр?вали нам?ри укласти союз з б?льшовиками з метою походу на Польщу. Отже, розраховувати укра?нцям, швидше за все, довелося б на неорган?зован? групи вояк?в, а не на допомогу з боку арм?? УНР. В цей час малочисельн? загони арм?? були у 'першому зимовому поход?'. Отже, реальна сила, на яку вони могли опиратися, була Антанта, яка намагалася будь-що втримати Одесу.

Представники союзник?в почали розглядати й укра?нський вар?ант. 31 с?чня 1920 року в?дбулася зустр?ч голови англ?йсько? в?йськово? м?с?? Уолша з укра?нськими д?ячами, серед яких був ? О. Удовиченко. П?д час зустр?ч? в?н запропонував негайно приступити до формування укра?нських полк?в. Уолш, зокрема, наголосив: 'Ми мусимо в?дстояти Одесу. Честь Англ?? вимага? цього. Добрарм?я втратила значення. Все в?йськове майно - у вашому розпорядженн?. Наш флот допоможе вам сво?ю могутньою артилер??ю'.

Укра?нськ? представники, з свого боку, висунули так? умови. По-перше, загальне командування вс?ма в?йськами в Одеському район? мусить перейти у руки укра?нського штабу, по-друге, Добрарм?я згорта?ться в корпус ? при перш?й змоз? мусить покинути територ?ю Укра?ни.

Однак ц? вимоги зустр?ли спротив з боку командуючого частинами Добрарм?? генерала Ш?лл?нга. Для досягнекння порозум?ння м?ж укра?нськими представниками ? Добрарм??ю з ?н?ц?ативи Уолша в?дбулися дв? наради в присутност? англ?йських ? французьких оф?цер?в.

5 лютого генерал Ш?лл?нг над?слав директиву генералу Бердову, який в?дступав на Одесу, в як?й, зокрема, зазначав: 'У випадку безпосередньо? загрози Одес? я з? штабом пере?ду до Севастополя. В цьому випадку на Вас ? на Ваш штаб покладаю об'?днання командування ? управл?ння в ус?х в?дносинах ус?ма в?йськами, що розташован? в Одеському район?, так само як ? Галицькою арм??ю'. В т?й же директив? зазначалося: 'До галичан, доки вони лояльн?, в?дноситися також лояльно ? всеб?чно п?дкреслювати наше до них - галичан - доброзичливе ставлення, як до р?дних брат?в. У випадку ?х переход на б?к б?льшовик?в належить швидко роззброювати т? частини, як? розташован? на шляхах в?дходу наших в?йськ'.

В цей же день начальник гарн?зону Одеси полковник Стессель був призначений комендантом укр?пленого району, ? на нього поклали утримання Одеси.

У рапорт? на ?м'я ден?к?на Ш?лл?нг вказував: - '24 с?чн? (6 лютого) начальник британсько? м?с?? пропонував мен?, зважаючи на в?дх?д наших в?йськ ? поруку укра?нц?в, що вони втримають Одесу, передати владу останн?м. На це я вказав, що утримання м?ста укра?нцями, як? не мають реально? сили, - одн? розмови, але у випадку, якщо англ?йц? гарантують вив?з наших поранених, хворих, с?мей та ?н., а укра?нц? не зд?йснюватимуть ворожих проти нас виступ?в, в?д передач? влади я не в?дмовляюся'.

Але згода генерала Ш?лл?нга була занадто п?зньою. Ще 5 лютого, розбивши б?логвард?йц?в, червон? взяли Одесу в облогу. На околицях з'явилася к?ннота Котовського. В м?ст? почалося повстання, орган?зоване сп?льно б?льшовиками та 'соц?ально-близькими' бандитами.

6 лютого генерал Сокира-Яхонтов, який створив 'галицький штаб' на чол? з отаманом Зегожем проголосив аф?шами та в газетах свою владу в Одес? ? на околицях в?д ?мен? Директор?? Укра?нсько? Народно? Республ?ки.

В н?ч на 7 лютого генерал передав владу Укра?нськ?й Галицьк?й арм?? ? з? сво?м штабом перейшов на пароплав 'Александр Молчанов'. Полковник Стессель отримав в?д генерала листа з наказом п?дпорядкуватися генералов? Сокир?-Яхонтову. В.Шульг?н у книз? 1920 р?к' досить у?дливо писав: 'Нав?що генерал Ш?лл?нг, с?вши на пароплав, передав командування генералу Сокир?-Яхонтову, що не в?домо зв?дки взявся ? не мав н?яких сил (триста галичан, та й т? знаходилися по шпиталях) ? явно викликав недов?ру у вс?х, - це секрет винах?дника'. На його думку, передача влади галичанам прискорила здачу Одеси 'дня на два', бо дехто почав спод?ватися на когось ? нав?ть т? нечисленн?, що могли б хоч щось зробити, були збит? з пантелику'.

Вт?м ? сам? галичани не були в захват? в?д д?й Сокири-Яхонтова. Вони вже прагнули до союзу з б?льшовиками ? вир?шили дотримуватися нейтрал?тету. ?нш? укра?нськ? в?йськов? групи в н?ч на 7 лютого почали прориватися через фронт червоних на з'?днання з повстанськими загонами.

Розпочиналося 7 лютого - день одесько? трагед??. О шост?й ранку частини 41-? радянсько? стр?лецько? див?з?? майже без втрат ув?йшли у п?вн?чно-сх?дну частину м?ста. Червона к?ннота захопила станц?ю Одеса-Товарна. Частина м?ста була п?д контролем м?сцевих комун?ст?в. З боями червон? просувалися до центру м?ста. Одному з ?х загон?в вдалося проникнути на Микола?вський бульвар ? близько 11-? години зайняти комендантське управл?ння, розташоване у Воронцовському палац?. Дал? ?х просування було зупинене заставами Серг??вського артилер?йського училища. З висоти Микола?вського бульвару червон? в?дкрили вогонь по територ?? порту ? найближчим молам - Во?нному та Новому. Через певний час юнкери, посилен? деякими частинами, за п?дтримки п?вбатаре?, яка зум?ла пробитися до порту Польським спуском, зум?ли вит?снити червоних з бульвару ? знову зайняли Воронцовський палац.

У цей час англ?йське командування вир?шило завершити евакуац?ю ? наказало сво?м кораблям ще до настання темноти вийти на зовн?шн?й рейд. Крейсер 'Церера' повинен був узяти на борт юнкер?в, як? прикривали порт, а ?нш? в?йськов? частини мали сам? знайти м?сце на рос?йських пароплавах, що стояли в порту.

Полковнику Стесселю разом з п?дрозд?лами гарн?зону та оф?церськими загонами вдалося розчистити шлях до зах?дних околиць Одеси. Разом з б?женцями - ж?нками, д?тьми, хворими, пораненими - вони вирушили п?шки в б?к Румун??. Лише п?сля цього до Одеси над?йшли судна з Севастополя, французьк? та англ?йськ? м?ноносц?, як? зум?ли забрати несправн? судна на зовн?шньому рейд? та невелички купки б?женц?в.

Команди галицько? Зб?рно? станиц?, притулк?в, л?карень одержали накази не виходити п?д час вуличних бо?в на вулиц?, тримати нейтрал?тет, вив?сивши б?л? прапори. В раз? в?дв?дин б?льшовицькими патрулями коменданти мали заявляти, що це пост?й галичан - отже, союзник?в.

П?сля приходу регулярних червоних в?йськ галичани в?дрядили делегац?ю до командування 45-? див?з??, з яким домовилися про передачу району розташування галицьких частин п?д охорону самих галичан. Вони ? над?л? несли варту на станц?ях Одеси, б?ля магазин?в Дн?просоюзу, л?карень та Зб?рно? станиц?.

Як справедливо зазнача? одеський ?сторик В?ктор Савченко 'очевидним бл?фом ? еп?зод з ф?льму 'Котовський', в якому бригади Котовського штурмом захоплюють Одесу, а сам Котовський урива?ться до оперного театру. Все в?дбулося мирно:'

Серед тих, кому не вдалося втекти з ден?к?нцями, було чимало ? сх?дних укра?нц?в, як? для того, щоб врятуватися в?д розправи з боку червоних, при?днувалися до УГА.

Перш? дн? ново? влади для галичан не в?дзначалися якимись важливими под?ями. На будинку Зб?рно? станиц? вис?в синьо-жовтий прапор, б?л? прапори на ?нших пунктах розташування були зам?нен? на червон?. Вояки, як ? ран?ше, носили на кашкетах 'тризуби'. ?диною зм?ною було те, що оф?цери зняли знаки розр?знення. Однак уже скоро з'явився перший пол?тком?сар, ? розпочалася аг?тац?я проти уряду УНР та за всесв?тню революц?ю. Судячи з? всього, б?льшовики не дуже добре розум?ли, з ким мають справу, ? застосовували щодо галичан традиц?йн? методи аг?тац??. М?тинги почали набридати стр?льцям УГА. Негативному сприйняттю б?льшовик?в сприяла ? заборона нац?онального г?мну 'Ще не вмерла Укра?на', тим б?льше, що за умов перебування у склад? Добровольчо? арм?? под?бно? заборони не ?снувало.

Поступово почина?ться охолодження м?ж союзниками. Спочатку галичан не особливо ч?пали, оск?льки вони, при вс?х недол?ках були орган?зованою бойовою одиницею. Галичани охороняли все в?йськове майно, яке залишилося п?сля в?дходу ден?к?нц?в. Вони несли також вартову службу в м?ст? в?д вулиц? Преображенсько? до пристан?. Однак незабаром б?льшовики, не питаючи галицького командування, зам?нили варти сво?ми п?дрозд?лами.

Початком к?нця союзу галичан з б?льшовиками стало в?дзначення Шевченк?вського свята в Одес?. П?сля богослуж?ння в Преображенському собор? демонстрац?я пройшла в?д Соборно? площ? до Кул?кового поля. У демонстрац??, яка п?дходила п?д синьо-жовтими прапорами, взяли участь не т?льки галицьк? частини, а й м?сцев? жител?, вчител?, учн?вська молодь. Протести коменданта м?ста Яхимовича демонстранти про?гнорували. Б?льше того, вони пройшли м?стом п?д звуки нац?онального г?мну. На Кул?ковому пол? в?дбувся м?тинг, а ввечер? в оперному театр? - святковий концерт.

Под?бного б?льшовики терп?ти вже не бажали, ? в м?сцевих газетах 'Одеський комун?ст', '?зв?ст?я губернського виконавчого ком?тету' з'явилися статт? проти галичан, вимоги ?нтернувати оф?цер?в.

Зг?дно з наказом польового штабу ЧУГА, велика частина галичан в?дбула на фронт, де ?х розпод?лили по частинах. Зб?рну станицю л?кв?дували, а для остаточного закриття л?карень, в яких ще знаходилися хвор?, було створено команду частин, яка розташовувалася на вулиц? Грецьк?й. На той час в Одес? залишилася лише одна л?карня - зб?рний евакуац?йний госпиталь, розташований в будинку м?щансько? управи на вулиц? Старопртофранк?вськ?й, 36.

8 кв?тня команда частин була заарештована чек?стами. ЧК звернулася до вс?х галичан (п?д загрозою розстр?лу) пройти ре?страц?ю. Розпочалися арешти. Багато галичан переховувалося у той час по приватних будинках одесит?в-укра?нц?в, як? допомагали ?м документами ? в?дправляли до с?л. Причиною арешт?в став антиб?льшовицький виступ у Тираспол? кавалер?йського полку УГА на чол? з отаманом Едмундом Шепаровичем, який п?сля погрому б?льшовицьких орган?зац?й п?шов на з'?днання з арм??ю УНР, яка саме в той час завершувала 'зимовий пох?д' на п?вноч? нин?шньо? Одесько? област?.

Л?карню чек?сти поки що не ч?пали, однак хворим загрожувала смерть в?д голоду. Кер?вництво л?карн? звернулося по допомогу до м?сцевого укра?нства. В Одес? був заснований 'Ком?тет укра?нок' п?д проводом Комарецько? з метою допомогти галичанам. Для цього збиралися грош?, доставлявся хл?б, молоко, ?нш? продукти. Допомогу отримали ? в?д параф?ан церкви на вулиц? Прохор?вськ?й.

20 кв?тня до Одеси при?хав поручник Галицький з повноваженнями в?д центрально? влади в Ки?в?. Галичан зв?льнили, ? ввечер? 23 кв?тня для них уже був готовий потяг на товарн?й станц??. Однак паровоз не подали, ? люди полягали спати. Та вноч? транспорт оточив заг?н ЧК ? обстр?ляв з кулемет?в. Загинуло в?д 20 до 60 ос?б. Поранених в?дправили до л?карн?, ?нших заарештували. Пот?м в?дбулися арешти ? в л?карн?.

В той же час ЧК за звинуваченням у 'контрреволюц??' л?кв?дувала 'Ком?тет укра?нок'. Вс?х ?х спочатку тримали у в'язниц? на вулиц? Канатн?й, 27. Згодом багатьох розстр?ляли. Серед них не т?льки кер?вника ком?тету Комарецьку, а й десятки оф?цер?в-галичан.
Решту заарештованих 25 травня в?дправили до Харкова.

Сумна доля колишн?х вояк?в УГА та укра?нських актив?ст?в стала завершальним акордом одесько? трагед??, трагед??, яка розпочалася у
лютому 1920 року.
_________________________________________________________
Артем Филипенко.. http://odesa.in.ua/content/view/123/2/ = 02.02.2006
 

Новый адрес сайта http://odesskiy.com

Рейтинг@Mail.ru